Наші винагороди

Київська осінь 2004 Кращий роботадавець 2005 року Кращий роботадавець 2007 року

Українські печериці

Печериці

Людство намагається «приручити» гриби дуже давно. В країнах Південно-східної Азії дереворуйнівний гриб сіїтаке обробляли ще до різдва Хрістова, тобто більше двох тисячоліть тому. Ще в IV сторіччі до нашої ери «батько ботаніки» грецький вчений Теофраст описав відомі у той час гриби. Пізніше, у 1 сторіччі нашої ери, римський натураліст Пліній Старший спробував класифікувати їх на їстівні і неїстівні. Римляни в старовину вважалися великими знавцями грибів. В романі «Сатирікон» Гая Петронія Арбітра (помер в 65 році нашої ери) при описі бенкету у Трімальхиона знаходимо такі рядки: «Так ось тільки днями він написав до Індії, щоб прислали насіння шампіньйонів». Таким чином, можна припустити, що вже на початку нової ери в Римській імперії робилися спроби вирощування шампіньйонів. В 50-х роках нової ери гриби розмножували шляхом закопування їх в землю в місця, аналогічні їх природному зростанню, які потім поливали. Гален (130–200 рр. нашої ери) радив збирати гриби тільки на лугах. В Китаї і Кореї вже в VI сторіччі нашої ери вирощували Іудине вухо і Арикулярію вуховидну. Альберт Мангус (1196–1280 рр.) так поетично писав про гриби — «це дихання землі, і тому вони такі неміцні та недовговічні».

Першість вирощування шампіньйонів ділять між собою Франція та Італія. З середини XVII століття їх вже вирощували в каменярнях, що порожніють біля Парижу. Першу книгу про шампіньйони написав в 1600 році відомий французький агроном Олівье. Через деякий час культура шампіньйону розповсюдилася до Англії, Німеччини та інших країн Європи, а в другій половині XVIII століття досягла Росії. В 1778 році в журналі «Економічний магазин» була опублікована стаття відомого російського агронома А. Т. Болотова про вирощування шампіньйонів. Переступив шампіньйон і через Атлантичний океан. На початку XX століття американці першими в світі побудували наземні спеціалізовані шампіньйонниці.


© 2010 Українські печериці